bdsmion

У цій казці немає Хеппі енду та щасливих епізодів,
Лише шум потойбіччя та сум із плачем.
Я опинилась на спогадах твоїх узбіччях,
Але це все одно нічого не значить.
У нас один подих. Але він триває лише секунду.
А далі – холодного вітру болючий доторк.
Я залишилась сама посеред вічного плачу .
Й намагаюсь розібрати увесь цей мотлох.
Що далі?Кого ти збираєшся гріти усю цю зиму?
Навіщо торкатись моєї болючої думки?
Ну не чіпай мої рани!..Залиши хоча б половину
Того, що звичайні люди кличуть «стосунки».
Повернись! Ну давай!Я благаю…Усе це - знову.
Ми ж іще не дійшли до такого простого фіналу…
Хмм. А знаєш... Я, напевно, маю сказати,
Що мені, ще нікого ось так, не здавалось мало…